Кінець

 

І цей сонет прощальний

Я до кінця допив із чаші

Цей горокракс на смак глінтвейну,

У грУдях - дивні метастази

Корінням стискують легені.

Це все любов лишила рани,

Глибокий слід від почуття.

Тепер на тілі лиш канави

І борозна від співчуття.

Ні милосердя, ні пробачень.

Вони в мені вже не живуть.

Спокійний сон як у раю…

І цей сонет - мабуть останній.

З душі що випита до дна

Вже не одержати слова.