Почув нині гарну пісню у виконанні Тараса Компаніченка «Забудь мене».
Але шось мене не влаштувало у словах. Тому на цю прекрасну мельодію вирішив написати власні слова.
Ми розійшлися навесні,
Тоді здавалося мені,
Що моя молодість жива,
А ти одна, моя душа.
І ось пішов я у світи,
Де всі лягли мої шляхи,
Я щастя так хотів знайти,
Щоби не ти, щоби не ти.
І обійшов я цілий світ,
Знайшов скарбів на цілий вік,
Зустрів я безлічі людей,
Та не тебе, та не тебе.
І серце зболене тремтить
Як уявляю нашу мить
Коли стрічались восени
І тільки ти, і тільки ти…
Я можу побороти час
Звитягу мати на мечах
Перемогти усіх і все
Та не себе, та не себе.
Ми вже далекі дві зорі
Неначе в морі кораблі
Нас смерть у гавань заведе.
Люблю тебе, люблю тебе.
Немає коментарів:
Дописати коментар