А десь творі падають дощі
І хоч слова звучать так несміливо
В моїх думках лише твої пісні
Дише твій голос, вмитий чарівничо,
І милий погляд, скраплений вогнем,
В моїй душі дощі летять невпинно,
У супроводі під тривожний Щем.
Так дуже мулько, доля ця жорстока
Вона мечем висить на волоску
І ти така тривожно - сумовита
Вже не чекаєш прийдешню весну.
І ми німі, а парасоля мокра,
Пориви вітру геть змокріли нас.
Подай мені свою холодну руку
Подай і хай тривожить час.
Нехай йому буде все небайдужим
Нехай для нього важить головне
Сьогодні ти будеш мені не другом
А станеш щастя, щастям неземним.
Немає коментарів:
Дописати коментар