Білі хмари

Вже нині хмари білими були,

І сіре небо стало ледь прозорим,
Вітри рвучкі між гіллями гули,

А мерзлі трави світяться зеленим.

І пахне свіжим, пахне як весна,
що має бути вже ось - ось у силі,

але довкола, ще довкруг зима,
немов господар, що панує нині.

І в цю весну, незвідану, делеку,

піду спроквола, стишивши ходу,

і я не знаю чи її застану,

бо вже так тяжко серце стугонить,

немов свинцем наповнені коліна.
Але весна, прийде, це неодмінно.

Минуле не вернути

Минуле нам не повернути,

Воно живе у наших снах.

І час від часу має сили

Наважитись явитись так,

що хочеться навсхлип ридати,

А потім - сміхом затягтись,
і далі день свій починати,
і будувати світ новий.

Щоби навечір повернутись,
в самотню хату край села,
Засісти з книгою, забутись,
Вернутися до забуття.

І в тих забутих сновидіннях,
порвати струни своїїх мрій.
Не повернути днів минулих,
вони як тіні сновидінь.

Буревій

В моєму серці - буревії,

У грудях гучно гупотить,

Коли дивлюся в твої вії,

Коли торкаюся руки.

Той доторк пальців похололих,

Пече сильніше ніж вогонь,

А погляд із очей солоних

На попіл зводить мою плоть.

Ти вся пречиста і преніжна,

Твої вуста - як пелюстки,

У тобі промінь світить стигло,

І весняні біжать струмки.

Я прокидаюся раптово,

Холодний піт злива чоло.

Це тільки спогад, більш нічого,

Про те, що так давно було.

Засинай

Ти засинай спокійним сном,

Накрийся ковдрою по вуха,

І слухай казку в унісон

Зі снігом білим. Ти послухай

Звучить зимова музика,

Вітри гудуть строкаті,

А ти сопеш, і вулиця

Відгукує рипато.

Назавтра знову буде сніг,

Він падає нетсримно,
і ти підеш у свої сни,
Звснеш для всіх незримо.

Колискова для принцеси

Моя прекрасная принцесо,

Тобі давно пора вже спати.

Вже почорніло світле небо

І голос птАхів не чувати.

Ліхтар утомлено погас

Він прогорів від свого світла,

А ти така тонка й тендітна

Тобі до сну настав вже час.

Назавтра буде новий день

Для твоїх юних клопотів,

Почнеш його під дзвін пісень

Та трепотіння пелюстків. 

Кохати

Кохати вас - найбільша Божа милість,

А ви нестерпна - злости джерело.

Скажіть чому в мені росте ненависть

і наповняє все моє єство?

Скажіть навіщо ваші ніжні муки?

Навіщо ви розпалюєте ґніт,

котрий ще довго буде догорати

і з нього може розпалитись гнів?

Але водночас - я у насолоді,

І до вподоби ваш чудесний кпин,

котрий даруєте із дня на день.

Я майже певен - це лише початок,

це тільки перші кроки в майбуття,

вже звідки нам не буде вороття.

Ти одягаєшся прекрасно

Тобі пасують джинси і спідниці,

на тобі одяг справно аж кричить

Увесь твій смак вривається в зіниці,

а я милуюсь і люблю цю мить.

Ходімо купим ще тобі вдягання,

візьмемо сукню, блузи та штани.

І потім вдома зробимо приміряння

і знову ти прекрасною будеш.

Хороші шати тіло огорнУть,

І я опісля буду цілувати

твої вуста солодкі як цукати. 

О дивен світ! Як змінює людину,

хороший одяг нам дає красу,

і в тій красі тобою я живу. 

О моя панно

О моя панно, ви сьогодні диво,

у ваших шатах ви прийшли від зір.  

І ваша гідність дуже вже красива

і ваші очі - сповнення всіх мрій.

Вам все пасує, мабуть ви прекрасна,

у ваших косах вітерець заснув,

І ваше слово наче ніжна флейта,

що виграває, що веде до сну.

Дивлюсь на ваші почорнілі вії,

і щирі брови, хаткою звелись.

Ось так і мають виглядати мрії,

Сьогодні ви підете в темний вечір,

і може там знайдете свіжих сил,

а я піду вечеряти один.

Мій осуарій

Віддай мені частинку твого серця,

додай до нього часточку душі.

І може вже тоді в мені озветься

все що померле, неживе в мені.

Я дуже хочу знищити каміння,

розбити груди на дрібні шматки,

в тобі плекаю пристрасну надію

мій осуарій все - таки знайти.

І помістити в нього це кохання,

Його сплекати, в люди вивести,

І вже ніколи пустку не долати.

А потім крила виростуть у нас,

ми відірвемось від земної сили,

і назавжди будемоми щасливі.

Великий струм

Спали мене вогнем з очей,

великі струми в душу дай.

І може я серед людей 

хоч оживу на мить, бодай.

І моє серце забринить

в тональності на ре-мінор,

тоді я зможу вільно жить

під звуки від твоїх октав.

І може стану як усі

радіти, плакати, сміятись, 

бо зараз пустка у душі,

я можу тільки дивуватись, 

Шукати сенсу до життя, 

і трохи вже розчаруватись 

від вічних пошуків і зла

з яким доводиться стрічатись. 

Ізбав мене од цих стремлінь,

закинь в буденність із коханням. 

Я дуже хочу полюбить,

відчути біль розчарування.

Пізнати радість, сум гіркий,

хвилини прощення та млости. 

Я хочу жити як усі

з душею десь в склепіннях плоті.