Parla piu piano (Говори до мене тихо)

Автор музики: Ніно Рота

Промов до мене, не почує нас ніхто

Для нас обох немов життя оця любов

Ніхто не зна, це таїна

І навіть небо, котре дивиться на нас.

З тобою ми будем разом

Моя любов, це назавжди

Промов до мене і ще ближче пригорнись

Я так відчути хочу погляд твій ясний

Ніхто не зна, це таїна

Таке кохання не побаче вже Земля.

Delirio (Марення)

Автор: César Portillo de la Luz

Якби я тобі міг сказати яка безмежна

в глибині мого серця любов давно цвіте.

Це шалене кохання обіймає душу мою

Ця пристрасть вбиває серце моє 

Ти завжди поруч зі мною у сумній печалі

Ти моя радість життя і лютий біль.

В тобі щастя і мрія мого бажання 

Якщо тебе поруч нема - я неживий. 

 

Це шире бажання бути з тобою

Люба, я щасливий,

Бо ти кохаєш мене.

Más fuerte que yo (Це сильніше за мене)

Як забути мені, випалити з груді

лютий біль, що дала твоя ніжна любов

Як дізнатись мені, що за жінка була

котра моє життя зруйнувала зовсім.

Я тобі не скажу, що за муку терплю

моя горда душа не дозволить жалітись

І хоч сльози бринять, не благатиму я

залишатись зі мною.

В часі твого смутку добре зрозумієш,

Що я був тобі давно призначеним чоловіком.

Якщо прийдеш ти любов знайти у мене

То залиш в моїх руках своє поранене серце.

 

Я прикушу губи, без питання мовчки

Я не хочу знати кому дарувала ці ночі.

Я сховаю ревність, котру розбудила

І прийму тебе такою, геть забувши докори

Бо любов ця до тебе вже сильніша за мене.

La última noche (Останньої ночі)

Автор: Bobby Collazo

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Я хочу вже забути, але ще не можу

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Хочу стерти в пам'яті своїй.

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Я ношу під серцем наче ваду свою

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Нині хочу стерти у житті

Чому лишила тієї ночі?

Чому лишила на самоті?

Мене лишила тієї ночі

В полоні зради та спогадів.

Не муч мене

Мене не знищуй своїм поцілунком,

не лий отрути в зморені вуста,

я вже напився солодкавим трунком,

і захлинувся у твоїх персах.

Любов у тебе - наче згубна сила,

приносить біль і радість водночас,

твої обійми мов осіння днина,

тепла не мають як дощу стіна.

Забути очі, синявою повні,

і серед сну бажаю повсякчас

аби в минуле перевести нас.

Та поки будь ранковою зорею,

веди крізь ніч до променів ясних,

які мій човен проведуть в шторми.

Холодність

Холодний дощ свою співає пісню,

По підвіконню стукає злегка,

І небо темне сірість непривітну

Кидає тінню в наші почуття.

Обоє мовчки снідаєм на кухні,

А потім мовчки йдемо хто-куди.

Вже не цікаві бесіди при свічці

Або розмови в передчутті весни.

То просто осінь, сповнена туману,

Так непомітно завітала в сни,

В яких любов сприймали як оману.

По цій дорозі вороття немає,

Чекати треба снігу та зими,

Бо в тиші слів любов не оживає.

Осінній час

Осінній час - пора увітіння листя,

яскраві шати вкрили деревця,

і жовтий дощ на голови ще ллється,

поривний вітер бігає зрання.

Надворі зимно, де-не-де вже іній,

ти серед жару втомлено ідеш,

і колрі неба надпрозорий, синій

у твому ж серці - полум'я гуде.

Вогнем кохання серце зайнялось,

а море слід - лишилось позаду

крокуєш мило, маючи насгану.

У слід тобі свій погляд подарую,

один лиш погляд - тор дарунок мій,

а що ще можу я віддать тобі?

Осіння полум'я

Горять асфальти полум'ям осіннім,

листочки жовті падають з гілок,

ще кілька днів і землю вразить іній,

трава одягне білосніжний шовк.

І того ранку вийдеш на дорогу,

повільно підеш в білому пальті.

Чи пригадаєш ти мо персону?

Чи залишив глибокий слід в тобі?

Я бо любив тебе неначе волю,

твої вуста ще досі на мені,

коли лежу в холодній вже землі.

А ти живи, ходи і веселись,

на білий іній радісно сварись,

а я на тебе з неба подивлюсь.

Безнадія

О, безнадіє, сповнена тривоги,

ти полонила серце і думки,

мені би крила і польоту волі,

мені би сміху, щастя й радости.

Ланцюг на шию, руки у кайдани

мені даруєш на усі віки,

але душа не хоче знати рани,

вона тріпоче мов досвітні сни.

Брагаю тихо, ледь вуста ворушу,

твоє імення клику у нестямі

аби ти стала порятунком тьм'яним.

Бліденьким світлом зірки на світанні

мене врятуєш у кромішній млі

з усього злого, що живе в мені.

Ще мить

Твоя усмішка - істинно жіночна,

неначе вітер теплий навесні.

Вона весняна, і така привітна

її стрічаю серед ночі в сні.

Твоя постава - мов билина стекпц,

здається мить - надломиться зовсІм.

Її обняти я щомиті прагну

і розчнтись в подиху твоїм.

Холодні руки хочеться зігріти,

віддати силу і своє тепло,

аби тоді вже немно не було.

То маю ще незгаслу безнадію,

котра жевріє мов маяк у тьмі.

Прошу світи, світи ще мить мені.