Горять асфальти полум'ям осіннім,
листочки жовті падають з гілок,
ще кілька днів і землю вразить іній,
трава одягне білосніжний шовк.
І того ранку вийдеш на дорогу,
повільно підеш в білому пальті.
Чи пригадаєш ти мо персону?
Чи залишив глибокий слід в тобі?
Я бо любив тебе неначе волю,
твої вуста ще досі на мені,
коли лежу в холодній вже землі.
А ти живи, ходи і веселись,
на білий іній радісно сварись,
а я на тебе з неба подивлюсь.
Немає коментарів:
Дописати коментар