Мене не знищуй своїм поцілунком,
не лий отрути в зморені вуста,
я вже напився солодкавим трунком,
і захлинувся у твоїх персах.
Любов у тебе - наче згубна сила,
приносить біль і радість водночас,
обійми твої мов осіння днина,
тепла не мають як дощу стіна.
Забути очі, синявою повні,
і серед сну бажаю повсякчас
аби в минуле перевести нас.
Та поки будь ранковою зорею,
веди крізь ніч до променів ясних,
які мій човен проведуть в шторми.
Немає коментарів:
Дописати коментар