Холодна і далека зоря

Якою ж ви вже стали,

Моя страждена пані?

Тепер ви вся зі сталі,

Тепер ви наче грані,

алмазні гострі грані.

Ні суму, ні печалі,

Ні радості, ні злості.

Від вас я не чекаю,

бо ви неначе вмерли,

Для почуттів завмерли.

Я вас мабуть не знаю,

Тепер я відчуваю,

що ви далека зірка

холодна та гаряча,

І я вас не пізнАю.

Вже більше не відчую,

У вас порУхів серця,

Ви втратили безсмертя

до вічного кохання,

Лишилося єдине -

Лише фізично вмерти.

Ви така холодна...

Ви вже холодною до мене

зробились вчора на вечері.

Ми не будЕмо більше разом

топитися у дивних фразах.

Ми не підемо з вами в гори,

як це робили ще учора,

І не будемо разом спати,

любов тілами зашивати.

Ми сепаровані, в розлуці

І хоч обоє за столом,

та зранені є наші душі,

розрізані немов ножем.

І вже я хочу встати,

Піти по травах до кінця

Напився гіркоти до дна….

Parla piu piano (Говори до мене тихо)

Автор музики: Ніно Рота

Промов до мене, не почує нас ніхто

Для нас обох немов життя оця любов

Ніхто не зна, це таїна

І навіть небо, котре дивиться на нас.

З тобою ми будем разом

Моя любов, це назавжди

Промов до мене і ще ближче пригорнись

Я так відчути хочу погляд твій ясний

Ніхто не зна, це таїна

Таке кохання не побаче вже Земля.

Delirio (Марення)

Автор: César Portillo de la Luz

Якби я тобі міг сказати яка безмежна

в глибині мого серця любов давно цвіте.

Це шалене кохання обіймає душу мою

Ця пристрасть вбиває серце моє 

Ти завжди поруч зі мною у сумній печалі

Ти моя радість життя і лютий біль.

В тобі щастя і мрія мого бажання 

Якщо тебе поруч нема - я неживий. 

 

Це шире бажання бути з тобою

Люба, я щасливий,

Бо ти кохаєш мене.

Más fuerte que yo (Це сильніше за мене)

Як забути мені, випалити з груді

лютий біль, що дала твоя ніжна любов

Як дізнатись мені, що за жінка була

котра моє життя зруйнувала зовсім.

Я тобі не скажу, що за муку терплю

моя горда душа не дозволить жалітись

І хоч сльози бринять, не благатиму я

залишатись зі мною.

В часі твого смутку добре зрозумієш,

Що я був тобі давно призначеним чоловіком.

Якщо прийдеш ти любов знайти у мене

То залиш в моїх руках своє поранене серце.

 

Я прикушу губи, без питання мовчки

Я не хочу знати кому дарувала ці ночі.

Я сховаю ревність, котру розбудила

І прийму тебе такою, геть забувши докори

Бо любов ця до тебе вже сильніша за мене.

La última noche (Останньої ночі)

Автор: Bobby Collazo

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Я хочу вже забути, але ще не можу

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Хочу стерти в пам'яті своїй.

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Я ношу під серцем наче ваду свою

Останню цю ніч, яку я провів з тобою,

Нині хочу стерти у житті

Чому лишила тієї ночі?

Чому лишила на самоті?

Мене лишила тієї ночі

В полоні зради та спогадів.

Не муч мене

Мене не знищуй своїм поцілунком,

не лий отрути в зморені вуста,

я вже напився солодкавим трунком,

і захлинувся у твоїх персах.

Любов у тебе - наче згубна сила,

приносить біль і радість водночас,

твої обійми мов осіння днина,

тепла не мають як дощу стіна.

Забути очі, синявою повні,

і серед сну бажаю повсякчас

аби в минуле перевести нас.

Та поки будь ранковою зорею,

веди крізь ніч до променів ясних,

які мій човен проведуть в шторми.

Холодність

Холодний дощ свою співає пісню,

По підвіконню стукає злегка,

І небо темне сірість непривітну

Кидає тінню в наші почуття.

Обоє мовчки снідаєм на кухні,

А потім мовчки йдемо хто-куди.

Вже не цікаві бесіди при свічці

Або розмови в передчутті весни.

То просто осінь, сповнена туману,

Так непомітно завітала в сни,

В яких любов сприймали як оману.

По цій дорозі вороття немає,

Чекати треба снігу та зими,

Бо в тиші слів любов не оживає.

Осінній час

Осінній час - пора увітіння листя,

яскраві шати вкрили деревця,

і жовтий дощ на голови ще ллється,

поривний вітер бігає зрання.

Надворі зимно, де-не-де вже іній,

ти серед жару втомлено ідеш,

і колрі неба надпрозорий, синій

у твому ж серці - полум'я гуде.

Вогнем кохання серце зайнялось,

а море слід - лишилось позаду

крокуєш мило, маючи насгану.

У слід тобі свій погляд подарую,

один лиш погляд - тор дарунок мій,

а що ще можу я віддать тобі?

Осіння полум'я

Горять асфальти полум'ям осіннім,

листочки жовті падають з гілок,

ще кілька днів і землю вразить іній,

трава одягне білосніжний шовк.

І того ранку вийдеш на дорогу,

повільно підеш в білому пальті.

Чи пригадаєш ти мо персону?

Чи залишив глибокий слід в тобі?

Я бо любив тебе неначе волю,

твої вуста ще досі на мені,

коли лежу в холодній вже землі.

А ти живи, ходи і веселись,

на білий іній радісно сварись,

а я на тебе з неба подивлюсь.