Зимовий вечір

І голубі ялинки серед міста,

І бруд доріг, засипаних снігами,

І навіть сірість зимняного неба

Не побудуть стіни поміж нами.

Я підійду до тебе і погляну

На посивілі кучері русяві,

Чекаємо вечірнього трамваю

Бо вже кортить замкнутися в квартирі. 

І далі все піде як і ходило

І наші душі стомлено прилинуть

Один до одного в пʼянке горнило

Що обгорнуло щирою любовʼю

Твоє й моє розгарячене тіло.

Я ледь дишу, такий лежу зіпрілий.   

 

Білі хмари

Вже нині хмари білими були,

І сіре небо стало ледь прозорим,
Вітри рвучкі між гіллями гули,

А мерзлі трави світяться зеленим.

І пахне свіжим, пахне як весна,
що має бути вже ось - ось у силі,

але довкола, ще довкруг зима,
немов господар, що панує нині.

І в цю весну, незвідану, делеку,

піду спроквола, стишивши ходу,

і я не знаю чи її застану,

бо вже так тяжко серце стугонить,

немов свинцем наповнені коліна.
Але весна, прийде, це неодмінно.

Минуле не вернути

Минуле нам не повернути,

Воно живе у наших снах.

І час від часу має сили

Наважитись явитись так,

що хочеться навсхлип ридати,

А потім - сміхом затягтись,
і далі день свій починати,
і будувати світ новий.

Щоби навечір повернутись,
в самотню хату край села,
Засісти з книгою, забутись,
Вернутися до забуття.

І в тих забутих сновидіннях,
порвати струни своїїх мрій.
Не повернути днів минулих,
вони як тіні сновидінь.

Буревій

В моєму серці - буревії,

У грудях гучно гупотить,

Коли дивлюся в твої вії,

Коли торкаюся руки.

Той доторк пальців похололих,

Пече сильніше ніж вогонь,

А погляд із очей солоних

На попіл зводить мою плоть.

Ти вся пречиста і преніжна,

Твої вуста - як пелюстки,

У тобі промінь світить стигло,

І весняні біжать струмки.

Я прокидаюся раптово,

Холодний піт злива чоло.

Це тільки спогад, більш нічого,

Про те, що так давно було.

Засинай

Ти засинай спокійним сном,

Накрийся ковдрою по вуха,

І слухай казку в унісон

Зі снігом білим. Ти послухай

Звучить зимова музика,

Вітри гудуть строкаті,

А ти сопеш, і вулиця

Відгукує рипато.

Назавтра знову буде сніг,

Він падає нетсримно,
і ти підеш у свої сни,
Звснеш для всіх незримо.

Колискова для принцеси

Моя прекрасная принцесо,

Тобі давно пора вже спати.

Вже почорніло світле небо

І голос птАхів не чувати.

Ліхтар утомлено погас

Він прогорів від свого світла,

А ти така тонка й тендітна

Тобі до сну настав вже час.

Назавтра буде новий день

Для твоїх юних клопотів,

Почнеш його під дзвін пісень

Та трепотіння пелюстків. 

Кохати

Кохати вас - найбільша Божа милість,

А ви нестерпна - злости джерело.

Скажіть чому в мені росте ненависть

і наповняє все моє єство?

Скажіть навіщо ваші ніжні муки?

Навіщо ви розпалюєте ґніт,

котрий ще довго буде догорати

і з нього може розпалитись гнів?

Але водночас - я у насолоді,

І до вподоби ваш чудесний кпин,

котрий даруєте із дня на день.

Я майже певен - це лише початок,

це тільки перші кроки в майбуття,

вже звідки нам не буде вороття.