У білому стояла ти,
і посміхалась, і раділа.
Мабуть бракнуло би й весни,
щоб передать як ти світилась.
В твоїх очах бриніло щастя,
вогні далеких білих зір,
в руках - червоний бУкет грався
Із давнім почуттям моїм.
І я сміявся поруч тебе,
а десь в душі - ридав навзнак.
До вас обох прихильне небо,
а я для нього як батрак.
І ви пішли в гучній забаві,
І позникали в далині,
Мене лишивши в самоті.
Немає коментарів:
Дописати коментар