Згадалося

 

У білому стояла ти,

І посміхалась, і раділа,

Мабуть бракнуло би й весни,

Щоб передать як ти світилась.

В твоїх очах бриніло щастя, 

Вогні далеких білих зір.

В руках - червоний бУкет грався

Із давнім почуттям моїм.

І я сміявся поруч тебе,

А десь в душі - ридав навзнак.

До вас обох прихильне небо,

А я для нього як батрак.

І ви пішли в гучній забаві,

І позникали в далині,

Мене лишивши в самоті.