Оплакую любов свою,
вона мертвА, застигла.
А може скажу соловʼю,
щоб не співав надривно.
Шукаю бистрої розради,
У сні та музиці Шопена,
а в голові бренять плеяди,
і кров дрижить у хворих венах.
І знову ніч, темІнь довкола,
переглядаю записник,
мого життя щоденник кволий,
я викидаю на смітник.
Тебе прекрасну та сумну,
я збережу навічно.
Пробач, що був трагічним.
Немає коментарів:
Дописати коментар