Мені не весело без тебе.
Не те, щоб сум мене пройняв,
я і радію так як треба,
але коли лишаюсь сам,
то ніжна туга огортає
моє притомлене лице.
Я майже чітко являю
твою усмішку, всю тебе.
І я не можу зрозуміти
чому за стільки довгих літ,
я не зумів тебе забути
я не прогнав тебе зі снів?
Ця таїна - глибоко моя,
частина дУші та єства.
І як назвати це буття?
Немає коментарів:
Дописати коментар