Ніч четверта

Я чую вашу душу,

наболену й зворушну,

наповнену печаллю,

поранену і слізну.

Я чую ваше серце,

розтоптане, затерте,

сплюндроване і мертве,

нещасне та вразливе.

Я чую вашу мову,

і сміх немов намисто,

що пада по підлозі

так гучно, урочисто.

Я чую вас незмінно,

століттями, роками.

Це доля незавидна

сновидіти лиш вами.

Я так бажаю щиро

аби збулося диво -

Немов стою навпроти

й дивлюся вам у очі.

Я широко розкрию

свою просту долоню,

приставлю вам на груди

і зникну в вашій плоті.

Тепер - я частка серця,

Тепер - душі піщинка.

Мене вже не затерти,

всеціло ваш навіки.