Ти пригадай, коли ми вперше були.
Ти одягла прозору білу блузу .
І твою руку, що тремтіла дрібно,
я цілував немов би одурілий.
І обіймав твоє ледь тепле тіло,
я заспокОїти його хотів би
Безмежно щирими цілунками у шию.
Нажаль лиш так любити я умію…
У ті моменти, коли ми так кохали ,
в полоні трепету і радости літали,
я точно знаю - ми не відчували
Ані біди, ні жодної печалі.
У напівтемній стишеній кімнаті,
ми цілували душі нерозкриті.
І потім ранок разом зустрічали,
а надворі пташки собі співали.
Немає коментарів:
Дописати коментар