Туман дороги, гуркіт поїздів.
ти відпливаєш до чужого краю.
Я провестИ у путь тебе хотів,
але не можу, я не дозволяю
собі отак зірватись та побігти,
тобі назустріч і твоїм чуттям,
моїм теплом твій холод обігріти
і стати центром нашого життя.
І повернутись в наші юні дні,
згадати щирі поривання серця,
коли щасливою тебе хотів
зробити майже через все життя.
Але стою на східному вокзалі,
тебе здалека в далі проводжаю,
хто - зна чи ще побачу твою синь
Немає коментарів:
Дописати коментар