Туман дороги, гуркіт поїздів.
Ти відпливаєш до чужого краю.
Я провести у путь тебе хотів ,
Але не можу, я не дозволяю
Собі отак зірватись та побігти,
Тобі назустріч і твоїм чуттям,
Моїм теплом твій холод обігріти
І стати центром нашого життя.
І повернутись в наші юні дні,
Згадати щирі поривання серця,
Коли щасливою тебе хотів
Зробити майже через все життя.
Але стою на східному вокзалі,
Тебе здалека в далі проводжаю,
Хто - зна чи ще побачу твою синь
Немає коментарів:
Дописати коментар