Я закохався, визнаю
Цю очевИдну істину.
І хоч я цього не хочУ,
Але життя не уявлю
Без ваших уст і ясних брів,
Без цвіту віч та сонця вій.
Насінням впали на ріллю
Любовʼю ще незайману,
Тепер я полумʼям горю
Щоденно із бажаннями,
Котрі і в думці неможливо
Собі сказати вголос щиро.
І ви це знали, добре знали,
Що буде саме так зі мною,
Тому замилено мовчали,
Тому очима так кричали,
Що я від крику занімів
РозкрИшився до ваших ніг.
Я вас виню у цій любові.
Вона тягар, вона нектар.
Щодня молю щоби цей дар,
Ніде не щез і не пропав.
І хоч значні переживання
Та пізно йти, не час втікання.
І я приймаю це кохання
Я визнаю його своїм.
Всецілим, щедрим, освяйним.
І зараз майже без вагання
Надранок прийду я до вас.
Беріть мене, тепер я ваш…
Немає коментарів:
Дописати коментар