Я закохався, визнаю
цю очевидну істину.
І хоч я цього не хочУ,
але життя не уявлю
без ваших уст і ясних брів,
без цвіту віч та сонця вій.
Насінням впали на ріллю
любовʼю ще незайману,
тепер я полумʼям горю
щоденно із бажаннями,
котрі і в думці неможливо
собі сказати вголос щиро.
І ви це знали, добре знали,
що буде саме так зі мною,
тому замилено мовчали,
тому очима так кричали,
що я від крику занімів
і розкрИшивсь до ваших ніг.
Я вас виню у цій любові.
Вона тягар, вона нектар.
Щодня молю щоби цей дар,
ніде не щез і не пропав.
І хоч значні переживання
Та пізно йти, не час втікання.
І я приймаю це кохання.
Я визнаю його своїм.
Всецілим, щедрим, освяйним,
і зараз майже без вагання
надранок прийду я до вас.
Беріть мене, тепер я ваш…
Немає коментарів:
Дописати коментар