Я чую вас, і вашу звабу,
парфуми ніжні наче цвіт.
Я дуже хочу мать відвагу
сказати вам хоч кілька слів.
Ви стоїте завжди десь поруч,
і запах ваш - немов магніт.
А кожен дих і кожен порух
осяння моїх темних днів.
Я несмілий, боягузний,
стидаюсь слів, мовчу як тінь.
Ви Еверест мій неприступний,
я вас боюсь як темних діл.
Мої далекі сподівання
малу надію бережуть,
що я наважусь на вітання,
і познайомлюся, мабуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар