Покірний жест білявої руки,
Спокійний дуже, майже блідо - сірий.
Твій силует у тьмяному вікні,
Як тая кров що після анемії.
Ти майже тінь, відбиток на стіні,
Така струнка, що навіть стало страшно
Тебе торкатись в присмерку весни,
І обійнять, у страсі втрати.
Згасаєш в мене на очах,
Втрачаєш тіло щогодини.
Скажи як існувать віднині?..
Немає коментарів:
Дописати коментар