І я закрив цю книгу знову
Перегорнув важку сторінку
Ми мали довгую розмову
І розійшлися, як навіки.
Думками був я біля тебе
Ночами інших пригортав
Щодня благав безмовне небо,
А страх мій в мозок проростав,
Що не побачу вже ніколи
Очей твоїх синЯву милу,
І твоїх губ барвисті згини
Назавжди втратив. Я загинув…
Ні! ця сторінка не остання
Вона пролог, не епілог!
У спільній долі існування
Десь поміж щастя та тривог.
Немає коментарів:
Дописати коментар