Прощатися нам легко,
стрічатися - так важко.
Біжать скупі хвилини,
крадуть частини щастя,
від нашого дрібного
швидкого існування.
Ми хочемо значного,
ми хочемо - кохання.
Ми часу не марнуєм,
швиденько проживаєм,
століття в насолоді,
що втиснені в хвилині.
І день життя такого
Замінює квартали.
Втрачаєм лік у тому,
чого так сильно ждали.
І вже раптово стане
світанок наш останній,
ми плачемо бо хто - зна,
коли отак спроможні
ми будемо зустрітись,
і віддавати ніжність
в потоці невагомім,
сплалити у любові.
Немає коментарів:
Дописати коментар