Сама невинність, вбрана в білу сукню,
тривожний усміх, витканий в губах.
Тебе я знаю тільки ось такою,
В моїх архівах - ти лише така.
Тебе я знаю тільки ось такою,
В моїх архівах - ти лише така.
Гортаю книгу спогадів минулих,
Це перед смертю - місія свята,
згадати всіх, усіх своїх важливих
згадати всіх, усіх своїх важливих
і попрощатись з ним хоч і думках.
І може це дозволить без вагання,
Ступити там, куди живим нема
ані дороги, ані сподівання.
Ступити там, куди живим нема
ані дороги, ані сподівання.
І я на фініш вийшов, я іду,
Моя дорога майже обірвалась
і я ступлю, і ти мені згадалась...
Моя дорога майже обірвалась
і я ступлю, і ти мені згадалась...
Немає коментарів:
Дописати коментар