На вічну памʼять офіцера, морського піхотинця Андрія Кузьменка
І через тисячі століть,
Коли земля впаде на сонце,
Я зможу наче мимохідь
Війнути вітром у віконце.
Крутитись віялом в дворі
На вітряку мойого сина,
Майнути швидко і вгорі
Дощем пролитися на ниви.
Маленький янголом прийду
У сни твої, моя кохана,
Візьму і витру ту сльозу,
Котра завжди приходить зрання.
Мене нема, та поруч я,
Невидимо молюся Богу
За тебе, та дітей життя
Віддав свою душУ убогу.
На віки вічні, нескінченно,
Моя свідомість при тобі.
Поки стоїть над нами небо
Живи життя, а спи - у сні.
Немає коментарів:
Дописати коментар