Згадай же дівчино

Згадай же дівчино ті ночі чудові,

коли зустрічалися ми.

І я милувався твоїми очима,

А ти задивлялися в мої.

І весни співали, і літа гуділи

І води піднялись у вись. 

Майбутнє творити ми дуже хотіли,

Скінчити разом свої дні.

Та літо минуло, із осені стало

Заносити холод в душі.

Любов ти мою у вогні зруйнувала 

І зникла у темній імлі.

І от я осінній сиджу тумані

Не ім та все плачу собі,

Ховаю свої почуття невеселі

А ти все приходиш у сни.

Іди собі світом, від не далеко

Та іншим світи уночі,

А я бездоладний неначе лелека

Полину в далекі краї.

І тих дальніх краях мабуть я загину
Пропаду навіки вічні,
І в темну безодню заберу з собою 
Усі наші сонячні дні.