Згадай же дівчино ті ночі чудові,
коли зустрічалися ми.
і я милувався твоїми очима,
а ти задивлялися в мої.
І весни співали, і літа гуділи,
і води піднялись у вись.
Майбутнє творити ми дуже хотіли,
скінчити разом свої дні.
Та літо минуло, із осені стало
заносити холод в душі.
Любов ти мою у вогні зруйнувала
і зникла у темній імлі.
І от я осінній сиджу тумані
не ім та все плачу собі,
ховаю свої почуття невеселі,
а ти все приходиш у сни.
Іди собі світом, від мене далеко
Та іншим світи уночі,
а я бездоладний неначе лелека
Полину в далекі краї.
У дальніх краях мабуть я загину
пропаду навіки вічні,
і в темну безодню заберу з собою
Усі наші сонячні дні.
Немає коментарів:
Дописати коментар