Вночі приходила до мене,
дивилась карими очима,
ти погляд свій не відводила,
а десь над ранок - відлетіла.
І я дивився в ясні очі.
У памʼяті - лише вони.
Згадати прізвище вдалося,
і вигляд повних вуст твоїх.
А потім поступово все
почало згадуватись швидко,
і наше літо неземне,
і поцілунки блискавичні,
І дивна подорож у гори,
і теплота у літні дні
і наше спільне тихе горе,
коли відʼїхала в далі…
Ці дивні спогади не дали
заснути скоро, цілу ніч.
Лише на серці рахували
рубці, рубці сердечних втіх.
Немає коментарів:
Дописати коментар