Тепер і снігу дочекатись годі,
кругом дощі, болото і гнилі
лежать ще з осені брудні листки,
ховають землю від бруднозими.
І мої капці втоплені в багнюці,
пальто моє - промокле до кісток.
Я за тобою, йду, і без різниці
куди ти йдеш, який у тебе крок.
Ти в далині, ідеш за горизонт,
Мене лишаєш в повній однині,
і я зникаю в своїй самоті.
Надій нема, одна зчорніла смуга,
рубець в душі та спомин на вустах.
Вже вечоріє, і ліхтар погас.
Немає коментарів:
Дописати коментар