Мій дім пустий, у нім тебе нема,
І навіть дощ долає згнилий дах,
А хуртовина - сніг мете, й зима
Руйнує світ, в якому ти - німа.
Я посиджу в зимовій холоднечі,
Здубіла грубка трісне від морозу
Ось тут , мабуть, місцина для малечі,
вони ось тут би мали гріти щоку.
Але не так, тепер я п'яний марю,
Мої дрова - змокрілі та сирі,
лежать надворі у тумані зимнім.
І сни в дурмані все мені покажуть,
картинку днів, розмазану у мріях,
хоча я знаю - це від безнадії.
Немає коментарів:
Дописати коментар