Я часто уявляв, моя богине,
що ти приходиш з ніжністю у сни,
я так хотів аби була щаслива
твоя душа у сутінках весни.
Не в моїх силах щастя дарувати
твоєму серцю, спраглому тепла.
Я можу сум та радість поєднати,
принести у долонях трохи зла.
І зараз я сиджу навпроти тебе,
зірки горять в божественних очах,
і я всміхаюся до тебе просто так.
Ми п'Ємо каву, гіркота страшна,
Але це смак од нашої любови,
Вона терпка, любовна гіркота.
Немає коментарів:
Дописати коментар