Кидаєш погляд на прощання,
Він завжди інший, він гучний,
Як дзвін великий Великодній,
Як грім весняний грозовий.
У ньому стільки теплотіння,
Крутої пристрасті душі,
Що хочеться обнять творіння
котре Господь створив в тобі.
Твій погляд чистий, голубинний,
Він завжди лагідний, ясний,
Коли ж приходить розставання
Він світить докором сумним.
І одночасно пристрасним таким,
Що аж увтопитися не шкода,
Щоб народитись молодим
З твого притишеного лона.
О ти дивись, і не хвилину!
Дивися день і ще годину,
Дивися із коханням щирим
У мою присивілу днину,
Я твоїм поглядом не згину,
Він грізний зараз і мʼякий
Він наче грім весняно - грізний,
Він мій Воскреслий гучний дзвін.
Немає коментарів:
Дописати коментар