Не...

Не повертай своїх слізних очей,

Не покидай надії у тривозі,

я не прийду у темряві ночей,

не обітру замерзлі в кризі нозі.

І до зажури сміло не вертай,
не культивуй депресії у снах,
живи життя, живи і не страждай,

цінуй усмішку та своїх вустах.

І як весна панує вже довкола

вдихай надворі свіже та п'янке,

і хоч дощі, триває ще негода,

вона повітря створює густе.

Покинь журбу, не відривай всміхання

Од свого серця, і свого чола,

Покинь весну, прийди в своє кохання,

Воно живе, воно в тебе чека.

Воно в тобі живе незримо, чисто,

Закрило серце, всюди зацвіло,

І ця весна немов живе намисто

Тебе в майбутнє живо понесло.

І я буду з тобою наче янгол,

Десь на плечі шептатиму тобі

Не треба сліз, я тільки мертвий символ,

Що десь загинув на своїй війні.