В тобі моя спокуса.
Ти знаєш добре це.
Тому я трохи злюся
і не дивлюся в лице,
Іду та сторонюся,
вітання рідко шлю,
Тебе я вже боюся,
бо ти не йдеш зі сну.
В тобі мої бажання,
нестямності такі,
що навіть від тортурів
не скажу їх тобі.
Вони бо надто дивні,
і пристрасно - чумні,
оці мої бажання,
тілесні, голосні.
Спокусо ти русява,
блакитно - голуба,
дивлюся я на тебе
і серце ожива,
моє вже хворе серце
скоріше все біжить
аби тобі принести
хоча б хвилину, мить,
в якій ти посмієшся,
забудеш сум та біль,
а може й не вернешся
у світ, де тільки цвіль?
А може ти зумієш
перевернути дно,
і у саду розквітнеш,
в який зову давно.
Немає коментарів:
Дописати коментар