Життя

Чигають сни в цвірчанні стрибунців.

Вони вже зовсім стали романтичні.

Але до того дні стають незвичні,

Що захотілось гострих відчуттів.

А їх шукати, навіть, і не треба,

Бо естафета, що зовуть життям,

Дає сама нещастя і проблеми.

І позабудеш «гострі відчуття».

І вже до серця ближча власна шкура,

Пече нестерпно дефіцит грошей.

Така тенлітна, пристрасна натура –

Ти спопелилась, вбивши сто ідей,

Таких незвичних, трохи нечупарних,

Але ідей, таких пострібних світу;

Лишивши тільки чашку кави

І ледь відчинену надвір кватирку.