Не треба слів.
Бо сказане раніше,
Вернуть назад немає сил.
Я шепочу в нестямі твої вірші,
А час летить повз мене ніби тінь.
І ти далеко, в мареві осіннім,
Заєшся спогадом прадавніх снів,
Минули сотні, тисячі хвилин,
А наяву – мільйони літ.
Ти все стоїш…
Немає коментарів:
Дописати коментар