Листівка на новий рік

У час війни, коли кришАться долі,

Проклятий ворог суне звідусіль,

Я жду від тебе вісточки малої,

А довкруги - безплідна заметіль.

Одні сніги, і холод, і тривоги

А як у тебе новий рік прийшов?

Чи ти в теплі, не змерзли твої ноги?

Чи для вітання часу хтось знайшов?

Відправ мені, і швидко долетить,

Твоє привітне, і прекрасне слово

Все моє серце щиро зворушИть.

І ось мені не треба вже нічого.

Я прочитаю, сяду, випʼю кави,

Вдихну твій запах, задихнуся ним.

Я жду тебе, і вже поміж рядками

Мені спливає образ твій ясний.

Віра

 В щасливий час - він Господа хвалИть,

У хвилі зла - він молиться затято,

І не забуде, що треба й щось робить, 

добро бо переможе, коли його багато. 

У день ясний - його думки прозорі,

В похмурий день - він тужить за минулим, 

А в літню ніч він дивиться на зорі

І плаче там, де може буть нечуйним.

Він емоційний, там де треба сила

І є спокійним де потрібен розум.

У ньому сповна те що звемо Віра.

Такий бо щедрий Божий мудрий задум. 

Люблю тебе - аудіо версія

 Вирішив я озвучити слова пісні. Вийшло як вийшло, прошу строго не судити.

Добра звістка

Напишіть мені кілька рядків,

Надішліть хоч маленькую звістку.

Я чекаю вже тисячу днів

На простеньку поштову записку.

Вашим почерком ніжно - жіночим

Підпишіть привітання зі святом.

Розкажіть як живеться за морем,

Як осіли ви за океаном.

Ці рядки будуть світлом для мене,

Я згадаю усе що було,

Я згадаю і гляну до неба.

Допомогти вмираючому

Покірний жест білявої руки,

Спокійний дуже, майже блідо - сірий.

Твій силует у тьмяному вікні,

Як тая кров що після анемії.

Ти майже тінь, відбиток на стіні,

Така струнка, що навіть стало страшно

Тебе торкатись в присмерку весни,

І обійнять, у страсі втрати.

Згасаєш в мене на очах,

Втрачаєш тіло щогодини.

Скажи як існувать віднині?..

Любов

 Блаженний муж,

КотрИй дружину любить,

Шанує смак її чудових вуст.

Він не покривить

святість свого шлюбу.

За неї душу свою покладе.

Свої чуття

Він гарно огортає,

Прекрасним шалом подиху весни.

А восени,

В часи туману й суму,

Принесе тацю соковитих слив.

І навіть в час

Вагання і тривоги,

Він зможе підхопить і пронести крізь грози.

Люблю тебе

Почув нині гарну пісню у виконанні Тараса Компаніченка «Забудь мене». 

Але шось мене не влаштувало у словах. Тому на цю прекрасну мельодію вирішив написати власні слова. 

Ми розійшлися навесні,

Тоді здавалося мені,

Що моя молодість жива,

А ти одна, моя душа.

І ось пішов я у світи,

Де всі лягли мої шляхи,

Я щастя так хотів знайти,

Щоби не ти, щоби не ти.

І обійшов я цілий світ,

Знайшов скарбів на цілий вік,

Зустрів я безлічі людей,

Та не тебе, та не тебе.

І серце зболене тремтить

Як уявляю нашу мить

Коли стрічались восени

І тільки ти, і тільки ти…

Я можу побороти час

Звитягу мати на мечах 

Перемогти усіх і все

Та не себе, та не себе. 

Ми вже далекі дві зорі

Неначе в морі кораблі

Нас смерть у гавань заведе.

Люблю тебе, люблю тебе. 

Я не прийду більше у сни

Я хочу знати всі твої думки,

хоча навіщо, нащо це мені?

Я хочу щиро говорить тобі

хоча який, який у цьому зміст?

І це проблема, мука це твоя,

я то їду то знову повернусь.

І як тремтить в тобі тонка струна,

коли я знову в очі подивлюсь.

Собі я забороню проходити в сни,

у твої ніжні, щирі сновидіння.

Я лиш тривожу, раню спогади,

і не рубаю в глибині коріння.

Тепер твій сон - моє святе табу,

бо твоя рана - моя рана тіла.

Тому я більше в сон твій не прийду.

Гуркіт поїздів

Туман дороги, гуркіт поїздів.

ти відпливаєш до чужого краю.

Я провестИ у путь тебе хотів,

але не можу, я не дозволяю

собі отак зірватись та побігти,

тобі назустріч і твоїм чуттям,

моїм теплом твій холод обігріти

і стати центром нашого життя.

І повернутись в наші юні дні,

згадати щирі поривання серця,

коли щасливою тебе хотів

зробити майже через все життя.

Але стою на східному вокзалі,

тебе здалека в далі проводжаю,

хто - зна чи ще побачу твою синь

Вокзал і фронт

 

Що нам судилось в цій тяжкій війні?

Чи може щастя бути серед смерті?

Я на вокзалі, далі тільки фронт,

І лютий ворог лізе весь у крові.

І я уже чекаю наших стріч,

Не дуже хочу лізти в люту січу,

Але хто зна чи зможемо ми бути,

Якщо програєм і зламося тут. 

І ці короткі зустрічі - прощання,

Мене тримають, мрію бережуть.

Я все чекаю, я усе борюсь.

І шлю тобі мої палкі листи,

В думках і слові, в телеграм і вайбер. 

Їх збережи, читай на похоронах…