Ще сім копійок на рахунку

Ще сім копійок на рахунку,

І далі – тільки тишина,

Ні твоїх слів, палких і чуйних,

Ні електронного листа.

А як же хочеться сьогодні

Поринути в сплетіння хвиль,

І загубитися в безодні,

Твоїх, моїх…ні…наших мрій…

Знайомий голос сотий раз

Промовить в слухавку мою:

«На жаль на вашому рахунку…

Почуй, брате

Мене ти чуєш – брате?

Бо я давно оглух,

Відвик з теплом чекати,

Забув тепло від рук.

Лиш трохи пам*ятаю,

що десь колись,.. давно,

Сказав комусь: «Кохаю!»

Ба ні – неправда то…

Забув, коли востаннє

Я чув палкі слова:

«Вкраїно, рідна нене,

Тобі життя відам…»

Померли ці фанати,

Їх більш не знайдеш,

Одні окремі хати,

Окремі, на краю.

А може пам*ятаєш

Співанки весняні,

Як часом нагадаєш –

Пришли листом й мені.

Забили всі гадання

Піснями москалів,

І пиво на снідання,

На вечір – урків спів…

Згадай мене мій брате,

Згадай, і не суди,

Одному ж бо стояти у тихій цій війні,

Не маю вже снаги.

Один жердок зламати,

То не жмуток товкти…

Не залишай!

«Не залишай!», - тебе прошу, -

ми ще не встигли радість позабути.

Твою печаль, таку гірку,

Я довго пробував збагнути.

Не покидай, мої вуста

Так хочуть злитися в цілунку,

Але ти йдеш, любов одна

Лишається душевним трунком

Я втомлений

Я стомленим кидаюсь в боротьбу,

Назло вітрам,

І вічним ворогам.

Перемогти я так хотів.

Але добрів,

Мабуть, я вже добрів,

До мЕжі слів

І щирих почуттів,

Яких вічути геть немає сил.

То вічний бій,а кидати його не можу,

Бо я нім – живий,

і кожда клітка тіла – жива,

але не смертію повита…

На межі…

На межі…

По рубіконі днів,

Що швидко так минають у алюрі,

Я все бреду.

Я цього не хотів –

Балансувати на краю безодні.

Біжу мов тінь,

Світзаочі втікаю,

І знов повзу, не маючи останніх сил,

кидаю виклик,мо’ останній:

«Гей, ти, незнана далечінь,

і не чекай,що здамся я колись!..»

Бо я повзу,бреду,ледь ноги волочу,

Але свобіним у безодню полечу!

Світ зчорнів

Вночі здається світ зчорнів

І покотився до безодні,

Холодної, кромішньої.

Тріщасть і гнуться кости…

В тривожні дні, сліпесті ночі,

Дрижливий сон у склепі віч,

Перекидає з боку в бік

Частини стомленої плоті…

Будильник люто дзеленчить,

і піднімає із постели

На нові повиги (щоб жить).

І знову – день,

А потім – ніч.

У темінь чорну ллється світло,

А ти зрадливе дике тіло

Біжиш у поспіху за ним,

У забутті ховаєш страхи,

У насолоді – глупий біль.

Лише немає в тім розради,

Воно бо зветься – чисти гріх…

Чуєш?

Чуєш?.. 

Прислухайся, 

Придивися 

До шелесту весняних трав. 

Вони ростуть у буйному суцвітті, 

А нещодавно сніг лежав, 

кружляв у темних буревіях, – 

Але розтав. 

Лишив по собі 

Приталу воду з кочугурів, 

вʼязке болото, чорнії калюжі. 

Але розтав,пішов кудись на північ 

На літню позимівлю. 

А ти прислухайся до диких трав, 

Бо час настав,вже час настав 

Збудитись від оман,скрипучих зим, 

сказати ні! Вітрам і холодам, 

І з головою кинутись в діла, 

Які дає свобода – право на життя

Piensa en mí (Згадай мене)

Автори: Аґустін Лара, Марія Лара

Якщо у полоні печалі - згадай мене

Якщо бажаєш ридати - згадай мене

Я свято шаную священний твій образ

Ці губи маленькі немов у дитини

навчили гріха.

Згадай мене, коли сумно

Коли плачеш також згадай мене

Як життя моє хочеш забрати

Я готовий все віддати

Все віддати у руки тобі.

Chitarra Romana (Римська гітара)

Музика: Eldo Di Lazzaro
Текст: Bruno Cherubini

Переклад присвячую Конні Френсіс, так як вона виконувала цю пісню, мабуть, ніхто не виконував.

Зорі світять яскраво

Рим зʼявився красиво

Серце у самоті

від любові щемить

і співає пісні

Тут замовклі фонтани

І балкони сумні

А ти римська гітаро

О заграй ти мені.

О заграй моя гітаро,

Дай поплакати у серці

Я без дому, без кохання

Залишилась тільки ти.

Якщо голос мій понурий

То заграй для мене тихо

Бо пекарка моя мила

Не виходить на балкон.

А на березі Тибру

річка плине повільно

я нею піду

Вона кличе мене

в серці спокій.

Бачу здалеку тіні

І зірки угорі

А ти римська гітаро

О заграй ти мені.

Volver, volver (Повернутись, повернутись)

Автор :Fernando Z. Maldonado

Моє пристрасне кохання

помирає від бажання

Повернись

По дорозі в божевілля  

муки терплю як похмілля

я любив.

Ми разом пішли в розлуку

І до цього вже моменту

я програв

Ти була тоді права

та до тебе хочу я

повернутися тепер.

І бажаю я тепер

обійняти знов тебе

Я прийду туди де ти

так я програв, так я програв

та повернутись хочу вже.