На межі…
По рубіконі днів,
Що швидко так минають у алюрі,
Я все бреду.
Я цього не хотів –
Балансувати на краю безодні.
Біжу мов тінь,
Світзаочі втікаю,
І знов повзу, не маючи останніх сил,
кидаю виклик,мо’ останній:
«Гей, ти, незнана далечінь,
і не чекай,що здамся я колись!..»
Бо я повзу,бреду,ледь ноги волочу,
Але свобіним у безодню полечу!
Немає коментарів:
Дописати коментар