Я стомленим кидаюсь в боротьбу,
Назло вітрам,
І вічним ворогам.
Перемогти я так хотів.
Але добрів,
Мабуть, я вже добрів,
До мЕжі слів
І щирих почуттів,
Яких вічути геть немає сил.
То вічний бій,а кидати його не можу,
Бо я нім – живий,
і кожда клітка тіла – жива,
але не смертію повита…
Немає коментарів:
Дописати коментар