Косу клепають дзядзьо

Косу клепають дзядзьо,

а бабка аж дзвенить,

напружене обличчя 

цигаркою димить. 

Великий молоточок

ритмічно стукотить,

а папіроса довга

вогнями променить. 

І склепану тоненьку

косу беру до рук,

вкладаю до кісєтя

І йду собі на луг.

А там - моя свобода,

я наче вже лечу,

косою виграваю

зрізаючи траву. 

І ти пливеш в долині

я лиш на мить спинив. 

І пальці всі порізав,

коли косу точив. 

Бо ти така красива,

не міг відвести віч. 

І ось тепер в повʼязках

два тижні мушу жить 

Ніч дев'ятнадцята - Я знаю

Чи знаєш як я знаю,

що любиш ти мене?

Твій погляд на прощання

мені говорить все.

Він спалює жагуче,

торкається низин,

в які я вже боюся

спускатися один.

Цей погляд вогнянистий

спалахує на мить,

та він говорить більше

аніж мільйони слів.

Здається, що мовчанка

то краще ніж слова.

У ній все дуже ясно,

В ній - загадка зла.

То ж рота я затулю,

не вимовлю ні звук.

Махну прощально перстом,

махну, торкнувшись рук.

І піду в невідомість,

у спокій вечорів.

Добраніч, мовчазливість,

Солодких, ніжних снів.

Раптово

Вернулася зима раптово,

За дві години - все в снігу.

І ти стоїш, піднявши вгору

Поставу всміхнену твою. 

А сніг лапатий докидає 

Маленькі часточки води,

Замерзлі крапельки кружляють

І осідають довкруги.

Здавалося весна прийшла

Теплом і сонцем обігріла,

Але зима на те й зима 

Щоб мати ще достатньо сили.

А шо тобі? Чи маєш волю,

Перемогти той лід в собі?

І заховати в темнім схроні 

Весняні почуття свої?

І хоч сніги, зима надворі 

У тебе в серці - вже весна.

Вона вривається поволі

Вона збавляє твого сна.

А ти противитись не можеш,

Немає сил для боротьби.

Твої чуття ти вкласти хочеш

У руки мужні та міцні.

Колискова v 3.0

Кажу тобі - пора вже спати,

А ти лежиш, відкрита ночі, 

І хочеш так посумувати,

Щоб червоніші були очі. 

Це Ти ночами плачеш гірко 

І За минулим за майбутнім. 

А правда в тім, що треба жити

Сьогодні, тут, негайно бути. 

Хай день сьогоднішній буде

СповнЕнний клопотом з тривоги.  

А завтрашній коли прийде

То ти зустрінеш його знову.

І знову все почнеться так

Немов уперше прибувають

Усі проблеми із буття

А ти їх вперто подолаєш. 

Колискова дитинці

Люлі люлі засинай. 

І присниться певно рай. 

Там ангелик на плечі 

Все співатиме пісні. 

А Пречиста Діва Мати

Буде Сина сповивати

І співатиме пісні

Про Господні всі дари

Ти ж бери і скоро спи,

Сни в рамена поклади,

Щоб той ангелик милий

Не полетів десь у вирій. 

Колискова v 2.0

Ціхо, ціхо засинай,

Хай тобі насниться рай

І ангелик на плечі,

Котрий шепче слово: «Ні»,

Ні, не зупиняй цей час,

Ні, не треба гальмувати,

Йде війна, близький той час, 

І розлуку будем знати. 

Не спіши тужити вже,

Не ридай ночами пізно

Твій ангелик ще плече 

Зігріває своїм пірʼям.

Ну а поки ти спокійна,

Йди у ліжко - засинай.

Накривайся під перину,

Двері в хату закривай. 

Напитися тобою

Як упивався нині я тобою!

Припав посохлими губами джерела,

І тамував пристаєну знемогу,

 пʼючи із вуст солодкого вина.

Як милувався істинно красою,

і там де треба було промовчать,

я наче хворий, наче збожеволів,

про почуття хотів усім кричать. 

А ти мовчала, тихо говорила,

сміялась щиро всім, та не мені.

Принесла чай і ще цукерку білу.

У мене настрій був десь на нулі,

І ось на мить ти щиро посміхнулась.

А я розцвів, як кактус на вікні.