Косу клепають дзядзьо,
а бабка аж дзвенить,
напружене обличчя
цигаркою димить.
Великий молоточок
ритмічно стукотить,
а папіроса довга
вогнями променить.
І склепану тоненьку
косу беру до рук,
вкладаю до кісєтя
І йду собі на луг.
А там - моя свобода,
я наче вже лечу,
косою виграваю
зрізаючи траву.
І ти пливеш в долині
я лиш на мить спинив.
І пальці всі порізав,
коли косу точив.
Бо ти така красива,
не міг відвести віч.
І ось тепер в повʼязках
два тижні мушу жить
Немає коментарів:
Дописати коментар