Señora (Пані)

Ділюся власним перекладом гарної пісні "Señora (Пані)"

Випала така їй доля,

і вона вже стала пані.

Гіркоту вона вдягнула

серце загорнула

в темноту життя.

Погляду їй не давали,

що його цілує місяць,

усмішку вона вдавала

Дотиком ридала

все було брехнею.

Душа її як лід

загублена

помсту видихала

кожен час... і кожен раз...

Сеньйоро, це ваша доля

кидає нас в божевілля,

і тільки кохання

та диво врятують

Хоча у душі

ще лишається сумнів.

Погляду їй не давали,

що його цілує місяць,

усмішку вона вдавала

Дотиком ридала

все було брехнею.

Душа її як лід

загублена

помсту видихала

кожен час... і кожен раз...

І час не дасть побачити 

як буде повертати 

на початок знов і знов.

Сеньйоро, це ваша доля

кидає нас в божевілля,

і тільки кохання

та диво врятують

Хоча у душі

ще лишається сумнів.

Сеньйоро, сеньйоро...

Сон

Сьогодні ти мені раптово снилась.

Неначе стрілись в перехресті днів.

І ми удвох за руки так схопились,

що розірвати вже ніхто не міг.

І ми пішли так рвучко та сміливо

крізь гурт людей, стовпотворіння міст,

Шукати те, що тишу приносило,

знайти отой правдивий, вічний зміст.

На цьому місці я зірвався з ліжка,

затерплі ноги звісив та упав,

І стало трохи, трішечки ще гірко,

Я не зуміс слова тобі сказать.

Нехай слова невимовлені зрання

Нехай думки, які живуть в тобі

Колись у сні згадають про кохання

І принесуть солодкість уві сні.

Sin ti (Без тебе)

Ділюся власним перекладом слі пісні "Sin ti"

Без тебе

Існувати не буду

Як подумаю, що ти

Відійдеш назавжди.

Без тебе

І хвилює ще сльоза

Якщо плачу я щодня

Бо далеко вже ти.

Без тебе

Болю вже нема кінця, 

Бо надію мою ти

Забрала назавжди.

Без тебе 

Є примарним життя

І намарно буде

Забувати тебе. 

І дощ і вітер

Тобі скажу, тобі признаюсь щиро

А десь творі падають дощі

І хоч слова звучать так несміливо

В моїх думках лише твої пісні

Дише твій голос, вмитий чарівничо,

І милий погляд, скраплений вогнем,

В моїй душі дощі летять невпинно,

У супроводі під тривожний Щем.

Так дуже мулько, доля ця жорстока

Вона мечем висить на волоску

І ти така тривожно - сумовита

Вже не чекаєш прийдешню весну.

І ми німі, а парасоля мокра,

Пориви вітру геть змокріли нас.

Подай мені свою холодну руку

Подай і хай тривожить час.

Нехай йому буде все небайдужим

Нехай для нього важить головне

Сьогодні ти будеш мені не другом

А станеш щастя, щастям неземним.

Моє...

Моє вікно, заляпане дошем,

Моя душа - немов пуста безодня,

Моє життя сховалось під плащем

чужих бажань, і власного безволля.

Мій тихий дім, що лише пустотою,

Стара підлога зрипує тихцем,

І за вікном не стримує погоду

То так весна іде до нас з дощем.

А я лежу, я тихо помираю,

В мені потреба говорить тобі

Усі слова, які я тільки знаю,

Усі думки, що в голові моїй

Лише тобі у спадок залишаю,

Лише для тебе вони мають зміст.

Мене почуй

Тобі скажу оці слова несмілі,

Ти зрозумій, не відкидай мене.

Я хоч в літах, але такий незрілий,

мені так важко видусить оце.

Я довго ждав погожої години,

Чекав моменту знов і знов і знов,

Але тепер я буду говорити

І розкажу про всю свою любов.

Про мої сни, в яких ти поселилась,

Про світлий образ зліплений в мені

І про найкращі, найсвітліші дні.

Ти почекай, не мій перебивати,

Я дуже хочу все тобі сказати

І потім вічність ще тебе кохати.

Ти - спокуса

В тобі моя спокуса.

Ти знаєш добре це.

Тому я трохи злюся

і не дивлюся в лице,

Іду та сторонюся,

вітання рідко шлю,

Тебе я вже боюся,

бо ти не йдеш зі сну.

В тобі мої бажання,

нестямності такі,

що навіть від тортурів

не скажу їх тобі.

Вони бо надто дивні,

і пристрасно - чумні,

оці мої бажання,

тілесні, голосні.

Спокусо ти русява,

блакитно - голуба,

дивлюся я на тебе

і серце ожива,

моє вже хворе серце

скоріше все біжить

аби тобі принести

хоча б хвилину, мить,

в якій ти посмієшся,

забудеш сум та біль,

а може й не вернешся

у світ, де тільки цвіль?

А може ти зумієш

перевернути дно,

і у саду розквітнеш,

в який зову давно.