Не залишай!

«Не залишай!», - тебе прошу, -

ми ще не встигли радість позабути.

Твою печаль, таку гірку,

Я довго пробував збагнути.

Не покидай, мої вуста

Так хочуть злитися в цілунку,

Але ти йдеш, любов одна

Лишається душевним трунком

Я втомлений

Я стомленим кидаюсь в боротьбу,

Назло вітрам,

І вічним ворогам.

Перемогти я так хотів.

Але добрів,

Мабуть, я вже добрів,

До мЕжі слів

І щирих почуттів,

Яких вічути геть немає сил.

То вічний бій,а кидати його не можу,

Бо я нім – живий,

і кожда клітка тіла – жива,

але не смертію повита…

На межі…

На межі…

По рубіконі днів,

Що швидко так минають у алюрі,

Я все бреду.

Я цього не хотів –

Балансувати на краю безодні.

Біжу мов тінь,

Світзаочі втікаю,

І знов повзу, не маючи останніх сил,

кидаю виклик,мо’ останній:

«Гей, ти, незнана далечінь,

і не чекай,що здамся я колись!..»

Бо я повзу,бреду,ледь ноги волочу,

Але свобіним у безодню полечу!

Світ зчорнів

Вночі здається світ зчорнів

І покотився до безодні,

Холодної, кромішньої.

Тріщасть і гнуться кости…

В тривожні дні, сліпесті ночі,

Дрижливий сон у склепі віч,

Перекидає з боку в бік

Частини стомленої плоті…

Будильник люто дзеленчить,

і піднімає із постели

На нові повиги (щоб жить).

І знову – день,

А потім – ніч.

У темінь чорну ллється світло,

А ти зрадливе дике тіло

Біжиш у поспіху за ним,

У забутті ховаєш страхи,

У насолоді – глупий біль.

Лише немає в тім розради,

Воно бо зветься – чисти гріх…

Чуєш?

Чуєш?.. 

Прислухайся, 

Придивися 

До шелесту весняних трав. 

Вони ростуть у буйному суцвітті, 

А нещодавно сніг лежав, 

кружляв у темних буревіях, – 

Але розтав. 

Лишив по собі 

Приталу воду з кочугурів, 

вʼязке болото, чорнії калюжі. 

Але розтав,пішов кудись на північ 

На літню позимівлю. 

А ти прислухайся до диких трав, 

Бо час настав,вже час настав 

Збудитись від оман,скрипучих зим, 

сказати ні! Вітрам і холодам, 

І з головою кинутись в діла, 

Які дає свобода – право на життя

Piensa en mí (Згадай мене)

Автори: Аґустін Лара, Марія Лара

Якщо у полоні печалі - згадай мене

Якщо бажаєш ридати - згадай мене

Я свято шаную священний твій образ

Ці губи маленькі немов у дитини

навчили гріха.

Згадай мене, коли сумно

Коли плачеш також згадай мене

Як життя моє хочеш забрати

Я готовий все віддати

Все віддати у руки тобі.

Chitarra Romana (Римська гітара)

Музика: Eldo Di Lazzaro
Текст: Bruno Cherubini

Переклад присвячую Конні Френсіс, так як вона виконувала цю пісню, мабуть, ніхто не виконував.

Зорі світять яскраво

Рим зʼявився красиво

Серце у самоті

від любові щемить

і співає пісні

Тут замовклі фонтани

І балкони сумні

А ти римська гітаро

О заграй ти мені.

О заграй моя гітаро,

Дай поплакати у серці

Я без дому, без кохання

Залишилась тільки ти.

Якщо голос мій понурий

То заграй для мене тихо

Бо пекарка моя мила

Не виходить на балкон.

А на березі Тибру

річка плине повільно

я нею піду

Вона кличе мене

в серці спокій.

Бачу здалеку тіні

І зірки угорі

А ти римська гітаро

О заграй ти мені.