Мене ти вигнала із мого дому,
впустила пустку, іншого знайшла.
І я тепер мов неприкайний йолоп
стою на руїнах нашого життя.
Все так раптово, все занадто швидко,
немов літак звернувся у піке,
гя не помітив, що зробив навмисно,
з твоїм життЯм, яке ж воно гірке…
Ти безнадійна, майже збайдужіла,
розбита словом, і жорстоким гнівом.
І вже твоя душа така "весела"
немов посклАдане в кутку каміння.
Я руйнівник. І все я зруйнував,
і твої мрії, і твої бажання
я на смітник відніс і закопав…
Немає коментарів:
Дописати коментар