Мов корабель потрапив мілИну,
В душі розвій, і буря і шторми,
Вона мене колись, було, боліла,
А вже тепер затерлла - не болить.
Я наче камінь, втомлений століттям,
Простий вапняк сотворений поліпом,
Бездушне тіло, втративши свій дух,
Безвольно дніє, втративши і слух.
Не чує болю, радощі забуло,
Фальшиво плаче, і сміється так
Лише шоденно щастя імітує
І сірі дні перетирає в мак.
Собі стою, на серці наче пустка
Воно працює, та не відчуває
Все, що кожен з нас щоденно має.
Немає коментарів:
Дописати коментар