Фонтан

 

А памʼятаєш той струмкий фонтан,

На площі міста, де ми веселились.

Він барви цвіту щиро вивергав

А ми раділи кольоровим дивом. 

І ти стояла по коліна в нім,

А дрібні бризки сяяли на віях,

Я милувався маревом чудним

І піднімав, вхопивши за коліна. 

О, ці коліна, їх завжди любив 

Такі незвичні, майже з кінофільму.

Я цілував фонтанові бризкИ

Вона котилися моїм лицем повільно.

І день яснів, а ті короткі ночі

Ті літні ночі - мої  назавжди

І ти мій сон, фонтанові пророчий.