Фонтан

А памʼятаєш той струмкий фонтан,

на площі міста, де ми веселились.

Він барви цвіту щиро вивергав,

а ми раділи кольоровим дивом.

І ти стояла по коліна в нім,

а дрібні бризки сяяли на віях.

Я милувався маревом чудним

і піднімав, вхопивши за коліна.

О, ці коліна, їх завжди любив

такі незвичні, майже з кінофільму.

Я цілував фонтанові бризкИ,

вона котилися моїм лицем повільно.

І день яснів, а ті короткі ночі,

ті літні ночі - мої назавжди.

І ти мій сон, фонтановий, пророчий,

мажорний лад, врочасто - вогняний.