Святковий день настав раптово,
ти знов прийшла на схилі літ,
так урочисто і неквапно,
знесла усе, що я беріг.
Як ураган пронесла буря,
неначе град серед весни,
ти розкидала все довкола,
заполонила навіть сни.
І я щасливо - божевільний,
стою і мрію про усе,
яким нещасним та безцільним
було бліде життя моє.
Ні нотки барви, ні пригоди,
один суцільний штиль морський,
і тут твоя спізніла врода
рознесла спокій на друзки.
І я не буду шкодувати,
Те що було - не верше вже.
Піду я землю напувати
з твоїх очей палким дощем.
Немає коментарів:
Дописати коментар