Зимовий

 

Довкола сніг і заметілі,

морозний іній на вікні.

Стоять дерева білі - білі

В серпанку чистої краси

Ті дивовижні кочугури

Звисають кульками із віт,

Кущі в стоять полоні білім

Неначе сотні сотні літ.

І ми йдемо цим білим полем,

Схопивши міцно зимні руки,

Ногами човгаєм по льоду

Геть не чекаючи розпуки.

Нам не зима сьогодні - літо.

Ми розпечЕні як метал

Любовʼю та теплом зігріті.