Минулість

 

Пожовклий ряд старих світлин

Та що ж я пам'ятаю?

Он там мій друг старий стоїть,

а там - колега давній...

Ось тут вона стоїть, мала,

Ну як мала? Не зовсім,

Хороша сукня до лиця

і ноги і волосся.

І серце моє б'ється швидше,

У пам'яті зринають

окремі милі епізоди

до посмішки штовхають.

і та минулість так далеко,

я вже на пенсії, в селі,

моя коза легенько мека,

напевно час доїти йти.

І красне яблуко осіннє,

хробак під'їсть, воно впаде,

Мабуть мороз буде осінній,

пора збирати урожай.

Це так давно було зі мною,

немов життя минуло вже,

і я іду козу доїти,

а яблуко хробак жере.