У сні мене не обіймай.
Я вже втомився від цілунків,
Які даєш немов дарунки
Крізь простір і доріг розмай
Ці дивні з відстанню стосунки
Потроху змили і лице.
Ще памʼятаю поцілунки,
A забуваю я тебе.
Ти лиш бліда подоба себе,
І майже тінь десь на стіні.
Вже йди собі в світи від мене
І тільки спомин залиши.
ЖмутОк віршів, і кілька стрічок
В одній листівці на Різдво.
Бліда подоба того що було.
Немає коментарів:
Дописати коментар