Fantaisie

Моє дитя тримала ти,

ну як моє... вже наше.

І повна радости й краси

давала груди ссати.

І вже коли минув аж рік

тримала сина міцно,

і підкидала до небес,

і цілувала вічно.

А потім школа, перший клас…

Я добре пам'ятаю,

тоді ще дощ всю землю cквас,

а ти - немов із раю.

Ще ти сміялася до мене,

і я дивився мов здурів.

Минули роки, а ти, феє,

не відпускаєш почуттів.

І так дивитися ще можна,

альбоми сотнями гортать.

Та що мені дурному з цього,

Це лиш фантазії, не фарт.