У сукні світлій з чистого сатину

З-під вій твоїх іскриться жовте сонце,

у косах карих - в'ються небеса,

я за столом сиджу, і крізь віконце

спостерігаю як біжить краса.

У сукні світлій з чистого сатину,
з букетом квітів на блідих руках.

Ти так до щастя ключика просила

натомість доля - дала в руки крах...

І я би дуже хтів тебе зробити
в полоні щастя, сповнити твій дім,
і вже ніколи зла не причинити.

Та ти не моя, всиротіла доле,

у світ пішла, за горизонт німий,
мене лишивши, без найменших сил...