У сукні світлій з чистого сатину

З-під вій твоїх іскриться жовте сонце,

У косах карих - в'ються небеса,

Я за столом сиджу, і крізь віконце

Спостерігаю як біжить краса.

У сукні світлій з чистого сатину,
з букетом квітів на блідих руках.

Ти так до щастя ключика просила

Натомість доля - дала в руки крах...

І я би дуже хтів тебе зробити
в полоні щастя, сповнити твій дім,
І вже ніколи зла не причинити.

Та ти не моя, всиротіла доле,

У світ пішла, за горизонт німий,
Мені лишивши, без найменших сил...