Памʼятник тобі

Тобі я памʼятник в душі поставлю,

Посаджу квіти, плотик накую,

Впаду грудьми на мокру ще траву,

І заридаю, Бога попрошу

Аби він дав мені таку нагоду

Тебе забути, забуття знайти.

І незважаючи на мокряну погоду 

До амнезії впевнено прийти. 

Я хочу тут лишити це кохання, 

В могилі темній, схованій в кущах

Її сховати як прадавній жах. 

І хоч любови було повні вінця

Тривати в ній не було більше сил.

Ось це і є кінець мого кінця.