Памʼятник тобі

Тобі я памʼятник в душі поставлю,

посаджу квіти, плотик накую,

впаду грудьми на мокру ще траву,

і заридаю, Бога попрошу

Аби він дав мені таку нагоду

тебе забути, забуття знайти.

І незважаючи на мокряну погоду

до амнезії впевнено прийти.

Я хочу тут лишити це кохання,

в могилі темній, схованій в кущах.

Її сховаю як прадавній жах.

І хоч любови було повні вінця.

Тривати в ній не було більше сил.

Ось це і є вінець мого кінця.